Неповторний період "чомучки"

       Перші п’ять років життя дитини називають "роками чудес".
     Саме в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку справляють вагомий вплив на всю подальшу поведінку й спосіб мислення людини. П’ятий рік життя дитини — це нова, якісно вища сходинка роз­витку її пізнавальної потреби, що є внутрішнім джерелом пізна­вальної активності. У цей час увага дитини з окремих предметів, їх назв і якостей спрямовується на співвідношення і зв’язки між ними.     Дитина починає фокусувати увагу на діях з предметами, помічати їх причини та наслідки, вона зацікавлюється взаємодією предметів у навколишньому світі, у неї виникають запитання: «Чому?», «Наві­що?», «Звідки?», «Як це відбулося?» тощо. Саме тому дитину п’ятого року життя часто називають «чомучкою». Особлива роль дорослого у цей період розвитку дитини — пра­вильно реагувати на її «Чому?». Щоб стимулювати дитину до само­стійного пошуку відповіді, дорослому варто давати розгорнуті, сер­йозні, вдумливі, правдиві відповіді. У таких відповідях дитина має відчувати значущість своїх запитань, а дорослий — проявляти по­зитивне ставлення до інтересів дитини. Варто спеціально форму­вати в кожної дитини бажання і вміння запитувати й шукати власну відповідь на запитання. 
Особливої уваги потребують запитання дитини, які виникають під час розв’язання нею пізнавальних завдань, що свідчить про її прагнення усвідомити причинно-наслідкові зв’язки. Такі запитання мають важливе значення, оскільки: 
1. ефективно впливають на вдосконалення процесу пізнання; 
2.спрямовують розумові дії на пошук правильного рішення; 
3.упорядковують мисленнєві процеси. 
     Отже, поява в дитини п’ятого року життя узагальнень допомагає їй збагнути причинно-наслідкові зв’язки, які вона висловлює в суджен­нях, її висловлювання дедалі більше стосуються пізнавальної діяль­ності й ситуації пізнання. Дитина майже синхронно діє і говорить про те, що робить. її висловлювання ніби завершують окремі етапи пізнан­ня. Таке мовлення є засобом мислення й безпосереднього включення в пізнавальну діяльність. У мовленні дитини також фіксуються основ­ні суттєві моменти пізнавального завдання. Це своєрідний місточок для переходу на новий рівень: можливість розгортати інтелектуаль­ну дію в мовленнєвому просторі абстраговано від практичної ситуації. 
     Особливої уваги з боку дорослого потребує робота з літератур­ними творами. Повноцінне сприймання літературного тексту на п’ятому році життя дитини є особливою взаємодією її практичної та ігрової діяльності.  
     Щоб по-справжньому зрозуміти художній твір, дитина має його прослухати, переглянути в малюнках, кілька разів «прочитати» книжку руками, проговорити окремі частини тексту для себе й для інших, знайти з-поміж іграшок персонажів твору, програти з ними окремі ситуації, «приміряти» до реального життя найцікавіші мо­менти твору. Робота над художнім твором має стати творчим проце­сом, у якому дитина — головна дійова особа. Лише за таких умов і складаються механізми сприймання художнього тексту, усвідом­лення єдності змісту і смислу твору.
     На кінець п’ятого року життя дитина вже здатна: 1.емоційно цілісно сприймати художній твір; 
2.робити спроби маніпулювати окремими епізодами; 
3. будувати на основі певних епізодів ігрові сюжети; 4.поєднувати різних героїв у власних творчих задумах; 5.розрізняти основні літературні жанри; 
6.виділяти окремі виразні засоби та розуміти їх смислове на­вантаження. 
    Досвід роботи з художніми творами формує в дитини п’ятого року життя вибіркове ставлення до жанру, окремого твору, тих чи тих сюжетів, персонажів тощо.    Дитина прагне знову і знову читати улю­блені книжки. Іноді варто їй пригадати певне слово чи образ з книжки, і вона починає, наприклад, співати від імені Колобка, говорити від імені Пана Коцького, ходити, як чарівна фея тощо. 
    Досягнення комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини се­реднього дошкільного віку дають змогу їй розв’язувати складні со­ціальні, когнітивні та лінгвістичні завдання.