
Рівень
обізнаності батьків з особливостями дитячої психіки часто відіграє вирішальне
значення у збереженні психічного здоров'я дитини. Батьки, у яких відсутня
потреба знати душевний стан своєї дитини щодня, щогодини, щомиті, залишають
дитину наодинці з образами різних страхів.
Поступово в міру накопичення досвіду негативних переживань у дитини знижується рівень її психічного здоров'я: втрачається здатність радіти, дивуватися, захоплюватися, довіряти, а натомість з'являються настороженість, тривога, безпричинні страхи, порушення сну, занепокоєння тощо. Дитина позбавляється емоційного комфорту і почуття захищеності власного Я.
Поступово в міру накопичення досвіду негативних переживань у дитини знижується рівень її психічного здоров'я: втрачається здатність радіти, дивуватися, захоплюватися, довіряти, а натомість з'являються настороженість, тривога, безпричинні страхи, порушення сну, занепокоєння тощо. Дитина позбавляється емоційного комфорту і почуття захищеності власного Я.
Емоційна потреба у любові
та захищеності посідає перше місце серед душевних потреб дітей усіх вікових
груп. Недостатнє задоволення цієї потреби зумовлює виникнення у дітей
короткочасних і тривалих негативних психічних станів (неврозів, психопатій
тощо).
Коли дитина потрапляє у
психотравмуючу ситуацію, функціональна роль ціннісних переживань у процесі
підтримання психічного здоров'я стає надзвичайно важливою. Майже кожна
ситуація, у якій зневажаються, а то й принижуються почуття власної гідності
дитини, сприймається нею як критична. Потреба дітей у повазі є глибоко
вкоріненою і становить частину біологічної організації людської істоти. Задоволення
цієї потреби веде до підвищення рівня психічного здоров я дитини. І, навпаки,
її не задоволення дезорієнтує зростаючу особистість у власних цінностях, знижує
самооцінку.
Згадаймо коло потреб дитини, які
пов'язані із спілкуванням, з життям серед людей:
• щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали;
• щоб вона була комусь потрібною і близькою;
• щоб вона була успішною у своїх справах;
• щоб вона могла реалізуватися, розвивати свої
здібності і поважати себе.
Повноцінна реалізація цих
потреб залежить насамперед від стилю спілкування батьків з дитиною. Адже саме
він створює психологічний клімат того середовища, у якому дитина зростає. Від
стилю спілкування батьків з дитиною здебільшого залежить емоційний досвід,
якого вона набуває.
Відомо, що незадоволення значущих
для дитини потреб породжує страждання, а часті страждання призводять до
руйнівних емоцій – гніву, злості, агресії. Вони руйнують і саму дитину (її
психіку, здоров'я у цілому), і її взаємини з оточенням. А від досвіду, набутого
у період дошкільного дитинства, значною мірою залежить, буде дитина оптимістом
чи песимістом, наскільки віритиме у свої сили, а отже, як зуміє здолати
звичайні труднощі життя, протистояти перешкодам, спокусам тощо. Адже саме у цей
період закладаються підвалини надзвичайно важливих для всього подальшого життя
ціннісних орієнтацій дитини, зокрема:
• ставлення до самої себе;
• усвідомлення себе як особистості;
• почуття самоцінності;
• самооцінка.
Немає коментарів:
Дописати коментар